ВІДБИВА́ТИ (ударами відокремлювати частину від цілого), ОББИВА́ТИ, НАДБИВА́ТИ, ЗБИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ЛУПА́ТИ. — Док.: відби́ти, обби́ти, надби́ти, зб... смотреть
збива́ти / зби́ти з пантели́ку кого. 1. Дезорієнтувати, заплутувати кого-небудь. Зайчиха як почала петляти по лісі туди-сюди,— і зовсім збила їх з пантелику. Цього разу мисливці нікого не вбили (О. Іваненко); Турки знали, що умовним сигналом до штурму в росіян має бути червона ракета. Але, щоб збити їх з пантелику, Суворов наказав пускати ракети щоночі (С. Добровольський). 2. Виклика́ти розгубленість, збентеження, подив у когось, спонука́ючи до зміни поведінки. Тут багато вмудрованих досвідом мовчальників, .. Дехто з них знає про Ірину те, що й він (Майдан), і це збиває їх з пантелику (Ю. Мушкетик); Мої господині так звикли до моєї появи в суботні вечори, що прихід у середу збив їх з пантелику (М. Ю. Тарновський); — Може, якимсь питанням збити її з пантелику, не дати першій заговорити... (М. Стельмах). зби́тий з пантели́ку. — Ну, добре, — мимрить збитий з пантелику Валя, — хай буде збива́ти / зби́ти з ро́зуму (з глу́зду) кого. Зваблювати, спокушати, підштовхувати на нерозумні дії. Хто ж, як не він, отой дука прославлений, Сю сироту загубив? Хто, як не він, стиду, честі позбавлений, дівчину з розуму збив? (П. Грабовський); (Наталя:) То спитайте його: чи я йому що роблю? (Шкандибиха:) Буде й того... Обпоїла чимсь, з глузду збила, та ще мало? (Панас Мирний). збива́ти / зби́ти з шля́ху́ (з доро́ги, з ку́рсу і т. ін.) кого. Впливаючи якимсь чином, змушувати кого-небудь відходити від власних переконань, намірів, дій. Людину, котра вірить у правоту своєї справи, збити з обраного шляху неможливо (З журналу); В обох нас вітрами засмалені лиця. Ніщо нас із курсу в труді не зіб’є (С. Олійник). збива́ти / зби́ти копі́йку. Відкладаючи, заощаджувати гроші. (Петро:) Скитався на чужині і заробленую копійку збивав докупи, щоб розбагатіть і назвать Наталку своєю вічно! (І. Котляревський). зби́ти копійчи́ну. Він зіб’є якусь копійчину бувало Й чотири сеанси просидить в кіно (Л. Первомайський). збива́ти / зби́ти оско́му (оско́мину). 1. тільки док. Втратити інтерес, потяг до чого-небудь, охолонути. — Знаєш, Зінко, ми тебе в бригаді все чекаємо. Коли повернешся? Збила вже оскому? Пора! Скільки ж разом працювали (Г. Коцюба). 2. кому. Позбавляти бажання робити щось. (Микита:) Ач, який митець! Мабуть, не вспів перезутись, та швидш (швидше) до Одарки?.. Гляди, щоб я тебе не підперезав, що й дух з тебе випре! Я тобі оскомину зіб’ю... (М. Кропивницький). збива́ти / зби́ти пиху́ кому, з кого. Позбавляти кого-небудь зарозумілості, чванливості, погордливості і т. ін. Й самовпевненому ляху дісталося козацького перцю. Не один раз братчики збивали пиху шляхетному панству (З журналу); — Ще моя дочка не багато хліба переїла, сидячи дома, — одказав Лоза старостам. Це трохи збило пиху Грицькові (Панас Мирний); Він не від того, щоб Опанас не тільки збив пиху, а й витряс душу цьому гордовитому чубарику (Я. Гримайло). пиху́ зби́ти. Мо (може), хоч трохи пиху з нього зіб’є, бо вже такий, трясця його мамі, гордовитий (Л. Письменна). збива́ти (зво́дити) / зби́ти (звести́) з пуття́ кого. Морально псувати, підбурювати на негідні вчинки. Може, справді, чиїсь солодкі уста збили з пуття отого вбивцю, для якого вбивство вже навіть не ремество (ремесло), а звичка? (Л. Первомайський); — Я трохи винен перед вами, бо Пасикевич увесь час збивав з пуття. Але більше не зіб’є (М. Стельмах). зво́дити (збива́ти) / звести́ (зби́ти) на манівці́. 1. кого. Викликати замішання; бентежити. Безсоння і розпачливі думки гнітили його і збивали на манівці (Н. Рибак). 2. що. Навмисне заплутувати щось, дезорієнтуючи кого-, що-небудь. Сам він не раз .. помагав заплутувати найпростіші справи, .. щоб цісарське правосуддя зводити на манівці (І. Франко); — З’ясую стисло свідкам звинувачення, щоб не збивали суд на манівці (Л. Костенко).... смотреть
недок. збивати, док. збити1) to bring down; (ударом) to knock offзбити з ніг — to knock downзбити літак — to bring (to shoot) down an aircraft; розм. t... смотреть
зби́ти[збитие]з'ібйу, з'ібйеиш /з'ібйеш, з'ібйеимо, з'ібйеитеи/з'ібйеите, з'ібйут'; нак. збий, збийтеи
зби́ти набити, побити, відлупцювати (ст): Так го'м вчора збив, так го'м віддубасив, шо буде ше довго пам'ятати, як то до мене пискувати (Авторка)|| = вигаратати◊ зби́ти на ква́сьне я́бко → "ябко" ◊ зби́ти як га́мана → "гаман"... смотреть
[zbyty]дієсл.zbić
{зби́тие} зібйу́, зі́бйеиш /зібйе́ш, зі́бйеимо́, зі́бйеитеи/зібйеите́, зі́бйу́т; нак. збий, зби́йтеи.
див. збивати.
【完】 见 збивати
Зби́ти, зіб’ю́, зіб’є́ш, -б’є́, -б’ю́ть
Злямчыцьсасцёбаць
техн.; физ. взбалтывать, взбивать, сбивать, сколачивать
зби́ти дієслово доконаного виду
сбить, сжать, уплотни́ть
злямчыцьсасцёбаць
див. збивати.
злямчыць сасцёбаць
сов. от збивати
наробити крику
сбивать доски
разг. сбить с панталыку [с толку]
збити з толку чи з пантелику? Лексеми толк, толковий в українській літературній мові ненормативні. Однак у побутовому мовленні можемо почути: “з нього буде толк”, “толком не знаю”, “робить (говорить) без толку”, “збити з толку”, “він такий безтолковий” тощо. Ці слова є нормативними в російській мові й утворюють чимало стійких сполучень, насамперед розмовного характеру, до яких у нашій існують природні відповідники: толк – пуття; из него толк выйдет – з нього будуть люди; не будет из него толку – не буде з нього пуття (нічого доброго); что из него толку? – яка з нього користь?; что толку? – яка рація? Який сенс?; с толком – з розсудом; не возьму в толк – не збагну, не второпаю; сбиваться с толку – збитися з пантелику, спантеличитися; пошли толки о ком – узяли на язик кого. Ще раз нагадуємо в “Уроках...”: деформації на рівні словосполучень, стійких висловлювань (фразеологізмів) дуже небезпечні для мови, бо розбалансовують її граматичну систему, яка найбільше відбиває особливості національного мовлення.... смотреть
спантеличити
спантеличити
Збити з пантелику
Збити з пантелику
приборкати
сби́ться, уплотни́ться, сплоти́ться