Смотреть что такое ЗВИЧКА в других словарях:

ЗВИЧКА

зви́чка іменник жіночого роду

ЗВИЧКА

-и, ж. 1》 Певний спосіб дії, життя, манера поведінки або висловлювання, схильність до чогось, що стали звичними, постійними для кого-небудь.|| Власти

ЗВИЧКА

звычайзвычка

ЗВИЧКА

імен. жін. родурозм.1. певний спосiб дiї, життя, манера поведiнки, схильнiсть до чого-небудь2. умiння, навикпривычка¤ набувати звички -- приобретать п

ЗВИЧКА

-и, ж. 1) Певний спосіб дії, життя, манера поведінки або висловлювання, схильність до чогось, що стали звичними, постійними для кого-небудь. || Власти

ЗВИЧКА

ჩვევა

ЗВИЧКА

звычай звычка

ЗВИЧКА

-и ż przyzwyczajenie, nawyk, nałóg

ЗВИЧКА

привычка; обыкновение; обычай; разг. повадка, замашка, ухватка за давньою звичкою — по старой привычке [памяти]

ЗВИЧКА

{зви́чка} -чкие, д. і м. -и́ц:і, р. мн. -чок.

ЗВИЧКА

habit • усталена ~ ingrained habit

T: 134 M: 4 D: 3