БЕЗЗАКО́ННЯ, я, с.1. Порушення правового порядку, законів, установлених у певному суспільстві, державі, в певну епоху.Він [Т. Шевченко] гостро говорив ... смотреть
СВАВІ́ЛЛЯ (необмежена влада, що ґрунтується на насильстві; відсутність законності, справедливості), СВАВО́ЛЯ, СВАВІ́ЛЬСТВО, БЕЗЗАКО́ННЯ, САМОПРА́ВСТВО,... смотреть
античне поняття аномії, введене в сучасну соціологію Дюркгеймом, який визначав його як відсутність обмежувальних норм для приборкання і спрямування в певне річище прагнень індивідів – соціальна тенденція, яка є психологічно згубною (в крайніх випадках це призводить до самогубства) і соціально роз’єднальною. Як гадав Дюркгейм, це зберігається і в сучасному суспільстві – в подружньому (розпад родинних зв’язків) та економічному житті, коли втрачаються усталені й загальноприйняті суспільством рамки. Роберт Мертон застосовував це поняття з іншою метою, визначаючи беззаконня як розбіжність між культурними нормами і соціально зумовленою здатністю людей жити згідно з ними.... смотреть
-я, с. Порушення правового порядку, законів, установлених у певному суспільстві, державі, в певну епоху.
[bezzakonńa]с.bezprawie
Lawlessness, illegality, injustice, iniquityчинити беззаконня — to break the law
імен. сер. родубеззаконие
-я, с. Порушення правового порядку, законів, установлених у певному суспільстві, державі, в певну епоху.
ім lawlessness; unlawfulness • акт ~ і сваволі act of lawlessness and arbitrary rule
див. анархія; сваволя
беззаконня ім. lawlessness;акт \~ act of lawlessness
Беззако́ння, -ння, -нню, -нням
беззако́ння іменник середнього роду
беззаконие