ЗВИЧА́ЙНО вставн. сл. (уживається для підтвердження думки), ПРИРО́ДНО, НАТУРА́ЛЬНО, Я́СНО, ПЕ́ВНО (ПЕ́ВНЕ), ПЕ́ВНА РІЧ, РОЗУМІ́ЄТЬСЯ, БЕЗПЕРЕ́ЧНО підси... смотреть
БЕЗПЕРЕ́ЧНО.1. Присл. до безпере́чний.[Мартіан:] Брат Ізоген довів так безперечно потребу жертви, що і сам я мусив схилити голову (Леся Українка);Заруб... смотреть
1) Присл. до безперечний. || у знач. присудк. сл. 2) у знач. вставн. сл. Без сумніву, безсумнівно.
безпере́чно[беизпеиречно і беиспеиречно]присл.
прислівникрозм.Вищ. ст. порівн.: безперечнийбезусловно
Undoubtedly, no (without) doubt, beyond all (out of, past, without) question, decidedly, assuredly; indisputably, incontrovertibly, beyond dispute (deb... смотреть
пр., безумовно, безсумнівно, без сумніву, беззаперечно, безсуперечно, авжеж, нема слова, поза всяким сумнівом; ВСТ. нема сумніву, певна річ, НАПЕВНО, ід. що не кажіть; пор. ЗВИЧАЙНО.... смотреть
[bezpereczno]присл.niewątpliwie
1》 Присл. до безперечний.|| у знач. присудк. сл. 2》 у знач. вставн. сл. Без сумніву, безсумнівно.
Безперечно нар. Безспорно, несомнѣнно. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 43.
див. безумовно; обов'язково; очевидно
Безпере́чно, присл.
【副】 无可怀疑地, 毋庸置疑地
присл indisputably; indubitably; undoubtedly; unquestionably
Uimotsigelig, ubestridelig; absolutt
безпере́чно прислівник незмінювана словникова одиниця
{беизпеире́чно і беиспеире́чно} присл..
უპირობოდ; უდავოდ