ВІДВО́ДИТИ, джу, диш, недок., ВІДВЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. відві́в, вела́, ло́; док.1. кого, що. Супроводжуючи, доставляти кого-небудь кудись.Як при... смотреть
ВЕСТИ́ (спрямовувати рух кого-небудь, допомагати або примушувати йти куди-небудь), ПРОВА́ДИТИ, ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРИВО́ДИТИ (зі собою); ВВО́ДИТИ... смотреть
відвести́ / відво́дити уда́р від кого. Захистити кого-небудь від чогось. Всі могутні сили природи будуть послушні людській волі. А ти .. не можеш зрушити з місця купу залізного брухту, не можеш викресати іскру вогню. Не владен відвести від своєї Тоні удар (О. Гончар). відво́дити / відвести́ ду́шу. 1. з ким, кому, перед ким і без додатка. Звірятися кому-небудь, ділячись своїми думками, переживаннями, намірами і т. ін. Веселий, гостинний, він любив товариство і скоро зібрав біля себе гурток молоді більш поступової та й відводив там душу (М. Коцюбинський); — Я давно мрію про братство людей, про друзів щирих і відвертих, з якими можна було б відвести душу, поділити і горе і радість (О. Іваненко); Людина завжди потребує когось, кому б могла вилити своє горе і відвести душу (В. Козаченко); Натерпівся старий у синовій хаті, тож йому хочеться душу перед молодими відвести (К. Гордієнко); Відчув (Левко) — не хочеться чомусь розмовляти з Михайлом. Скільки мріялось одвести душу з кимсь рідним в розмові, викласти свої сумніви і вагання, а от приїхав друг і не виходить розмова (З. Мороз). 2. Заспокоювати, розраювати кого-небудь. (Молодиця:) Спасибі вам, дядечку, що хоч трохи душу одвели. Остава відво́дити / відвести́ о́чі. 1. від кого—чого. Переставати дивитися на кого-, що-небудь. Копистка відвів очі від вікна, низько увігнув голову і замислився (Я. Гримайло); Наталка не могла одвести від нього очей (О. Гончар); // від кого і без додатка. Намагатися не дивитися на кого-небудь; уникати зустрічі очима з кимсь. Помирає їх (товаришів) улюблений командир Андрій Федорченко.. Молодший їздовий Тягнибіда відводить очі набік, щоб приховати сльози (О. Довженко); Галка розглядала по кімнаті; її таки щось непокоїло. Ярослав уловив її погляд, відвів очі (Ю. Мушкетик); Аж од дверей ніс на собі Давид її погляд, а це тільки вловив. І щось було в ньому, від чого парубок швидко відвів очі (А. Головко). 2. кому, від кого. Навмисне відволікаючи увагу від кого-, чого-небудь, обдурювати когось. Іч, як він, падлюка, викручується! Жолкевський їде до нас по виписчиків, а він (Сагайдачний) нам очі відводить! (З. Тулуб); Украде (Тимошко) бу відво́дити / відвести́ по́гляд (зір) від кого—чого. Переставати дивитися на кого-, що-небудь. Погиба подивився на скривлене болем і ненавистю обличчя Бараболі .. і одвів од нього погляд (М. Стельмах); // від кого і без додатка. Намагатися не дивитися на кого-небудь, уникати зустрічі очима з кимсь. Тітка, ласкаво дивлячись на неї (молодичку), сказала: — Нічого собі, дорідна ягода... — Й помітивши, що я відводжу погляд, додала докірливо: — А ти, бачу, й досі сором’язливий (Є. Гуцало); — Говори, Галино, що маєш,— попередив її. І тоді дружина почервоніла, відвела від нього зір: — Даниле, хтось із нас має піти до Григорія (М. Стельмах). (й) го́лосу не відво́дити / не відвести́. Втрачати здатність говорити, розмовляти. Часом так груди заложить, що й голосу не одведу (О. Стороженко). не відрива́ти (не відво́дити) / не відірва́ти (не відвести́) оче́й (по́гляду) від кого—чого. Весь час, уважно, пильно дивитися на кого-, що-небудь, стежити за кимсь або чимсь. Він не відривав очей од лічильника (таксі).. Його зацікавила сама механіка (Ю. Збанацький); Під стіною, біля включателя стояв вже пикатий чоловік у чорному халаті і не відводив очей з того, що держав у руках годинника (Мирослав Ірчан); // Милуватися ким-, чим-небудь, дивлячись на когось, щось. Стоїть він у садочку з своєю милою й очей не відірве від її хорошого личенька (М. Старицький); Коли стемніло, на галявину прийшла Лукія. І доки дівчина розмовляла з Герасимом, Ярема не міг відірвати від неї очей (П. Кочура). не зру́шити оче́й з кого. З вас у думці очей я не зрушу: Краса ваша — се ті ідеали, Що на час озаряють нам душу... (П. Грабовський); З тебе, красо, очей не зрушу... (М. Старицький). не відрива́ючи (не відво́дячи) оче́й (по́гляду), зі сл. диви́тися, сте́жити і под. Уважно, пильно, весь час. Марися Павлівна, не відводячи погляду, стежила за молодою матір’ю, знаходячи в ній схожість із сином (О. Гончар).... смотреть
недок. відводити, док. відвести1) (вести із собою) to take, to leadвідводити дітей до школи — to take the children to school2) (вбік) to lead away (off... смотреть
-джу, -диш, недок., відвести, -еду, -едеш; мин. ч. відвів, -вела, -вело; док., перех. 1) Супроводжуючи, доставляти кого-небудь кудись. || Проводжати к... смотреть
-джу, -диш, недок. , відвести, -еду, -едеш; мин. ч. відвів, -вела, -вело; док. , перех. 1》 Супроводжуючи, доставляти кого-небудь кудись.|| Проводжат... смотреть
【未】1) 领去, 带走, 引走, 牵开; 领开, 带开, 引开, 撤回Відводити вбік 引开Відводити війска 撤回军队2) 撤销(指候选资格)◇ Відвести очі 引开注意力, 打马虎眼Відвести душу 口 倾诉衷肠
відво́дити[в'ідводиетие]-оджу, -диеш; нак. -од', -од'теи
(куди) вести, відпроваджувати; (кого) супроводити, супроводжувати, (в'язня) конвоювати; (гілки) відхиляти, відсувати, відгортати; (біду) відвертати, запобігати чому.... смотреть
[widwodyty]дієсл.odprowadzać
несов. - відводити, сов. - відвести отводить, отвести; уводить, увести, сов. свести
Відво́дити, -во́джу, -во́диш; відво́дь, -во́дьмо, -во́дьте
{відво́диетие} -о́джу, -диеш; нак. -о́д, -о́дтеи.
відво́дити дієслово недоконаного виду
-джу, -диш odprowadzać
техн. отводить
(підозру) evade
отводить газы
отводить дым
allot land
clear of suspicion, deflect suspicion
assign a role
challenge the judge
отводить тепло