ВИНУВА́ТЕЦЬ чого (той, хто спричиняє що-небудь, звич. погане), ПРИЗВІ́ДНИК, ПРИЗВІ́ДЕЦЬ (ПРИВІ́ДЕЦЬ) розм., ПРИЗВІ́ДЦЯ (ПРИВІ́ДЦЯ) розм., ПРИЧИ́НЕЦЬ за... смотреть
ВИНУВА́ТЕЦЬ, тця, ч.1. Той, хто вчинив що-небудь погане, скоїв злочин, провинився у чомусь.Обох молодих винуватців, що вже не знати чого сподівалися, з... смотреть
винува́тець[виенуватеиц']-ац':а, ор. -ац:еим, м. (на) -ац:еив'і/-ац':у, мн. -ац':і, -ац':іў
-тця, ч. 1) Той, хто вчинив що-небудь погане, скоїв злочин, провинився у чомусь. || чого. Той, хто є причиною чого-небудь. 2) діал. Боржник.
-тця, ч. 1》 Той, хто вчинив що-небудь погане, скоїв злочин, провинився у чомусь.|| чого. Той, хто є причиною чого-небудь.2》 діал. Боржник.
імен. чол. роду, жив.виновник
[wynuwatec']ч.sprawca
【阳】1) 肇事着; 发端者2) 方 债务人, 负债者, 债户
хохл. (віновнік) провинця
Culprit; guilty person, delinquent; жарт. author, begetter
(той, що провинився в чомусь) боржник, призвідник, розм. призвідця, у знач, ім. винний, винуватий.
провинник, р. провинець, як ім. ВИННИЙ; (боргу) боржник; (аварії) спричинник, призвідник.
{виенува́теиц} -а́ц:а, ор. -а́ц:еим, м. (на) -а́ц:еиві/-а́ц:у, мн. -а́ц:і, -а́ц:іў.
Винува́тець, -ва́тця, -тцеві, -ва́тцю! -ва́тці, -тців
ім (провинець) culprit; initiator • ~ злочину initiator of a crime
винува́тець іменник чоловічого роду, істота
1) виновник 2) обл. должник
винуватець див. винний
винуватець, -тця