Смотреть больше слов в «Украинско-английском юридическом словаре»
ВОЛОДІННЯ - суспільно-особистісний спосіб взаємодії життєдіяльності суб'єкта із соціальною реальністю, який полягає у підпорядкуванні останньої або певних її фрагментів його волі, меті, у досягненні панування над ними для перетворення їх у надійний засіб самовизначення. У соціумі В. є формою вияву та способом існування влади. Володіти соціальними зв'язками, життєвою ситуацією, суспільним явищем, іншою людиною - означає вміти підкорити їх власній волі, зробити засобом власного самоутвердження, тримати їх у покорі, контролювати і управляти ними. Визнання людьми В., як факту життя, примушує їх дотримуватись вимог соціальної ієрархії, субординації та координації відповідних зв'язків та стосунків. Звідси випливає, що В., з одного боку, є засобом самоствердження суб'єкта в системі універсальної соціальної взаємодії суспільства, а з другого - формою вияву влади. Володіти у соціальному плані означає випереджати події власного життя, бачити тенденції його розвитку, знати й уміти опертися на них у реалізації життєвих планів і переконань. Соціальне В. являє собою особливий різновид зв'язку суб'єкта і предмета соціальної дії, котрий не завжди схоплюється юридичними нормами. Володіє той, хто йде першим, хто глибше, далі і швидше бачить предмет у тенденціях його розвитку, вміє надати цим тенденціям адекватної соціальної форми. Як і все у суспільстві, В. розподіляється нерівномірно, набуваючи певної ієрархічної структури залежно від місця даного суб'єкта в системі статусних стосунків громадян. Вищий статус передбачає більший масштаб В., а, отже, і більшу міру панування суб'єкта над обставинами. Наймогутнішим суб'єктом В. виступає держава, а в державі - бюрократія, як особлива корпорація професійних управлінців Н. ижче в ієрархії соціальної могутності стоять суб'єкти, які за масштабом В. менш значимі й могутні - це соціальні інститути, відомства, великі соціальні групи, класи, клани, організації та їх різноманітні об'єднання. Найнижчі щаблі ієрархії соціального В. займають суб'єкти, котрі володіють лише своїм тілом та елементарними життєвими обставинами.В. Коцюбинський... смотреть
ім (володіння чимось) possession; (нерухомістю тж) seisin; tenement; tenure; (на праві оренди) holding; leasehold; tenancy; (право власності) ownership; proprietorship; (мн) (територія) possessions; (оволодіння) occupancy • бути (перебувати) у чиємусь володінні to be in smb's possession (in the possession of smb) • вступати у ~ to accede to an estate; come into (take) possession (of) • утримувати у володінні to retain one's possession (of) • виникнення права ~ origin of the right of ownership • незаконність ~ майном illegal (unlawful) possession of property • особа, що вступила у ~ occupant; occupier • позбавлення ~ (майном) deprivation of possession (на праві власності – ownership) (of property) • порушення ~ trespass • порушник ~ trespasser • право ~ (майном) right of possession (на праві власності – ownership) • право ~, користування та розпоряджання своїм майном right of possession (на праві власності ~ of ownership), enjoyment (use) and disposal (disposition) of one's property • припинення права ~ termination of the right of ownership • суб'єкти права ~ (чужим майном) subjects of the right of ownership (of another's property) • термін ~ occupancy; tenancy; tenure • утримання у володінні retention of one's possession (of) • ~ акціями stock holding(s) • ~ без дозволу власника adverse possession • ~ з мовчазної згоди власника tenancy at sufferance • ~ на основі фригольду freehold tenancy • ~ на праві оренди holding; leasehold; tenancy; tenure by lease • ~ нерухомістю seisin; tenement; tenure • ~ правом eligibility • ~ чужим майном possession of another's property • довічне ~ (нерухомістю) estate for life • пайове (спільне) ~ (нерухомістю) joint tenancy; tenancy in common • спільне ~ unity of possession; (нерухомістю тж) joint tenancy; tenancy in common • фактичне ~ actual (de facto) occupation (ownership, tenancy); factual possession; possession in deed (in fact) • юридично визнане ~ de jure occupation (ownership, tenancy); possession at law (in law)... смотреть
ВОЛОДІ́ННЯ, я, с.1. Дія і стан за знач. володі́ти 1, 4, 5.– Ще в 1931 році меджліс прийняв закон .. який анулював право іноземних громадян на володіння... смотреть
1) (влада, сила) dominion, mastery, empireпід його володінням — under his dominion2) (власність) ownership, possession; (акціями, облігаціями) holding;... смотреть
ВЛА́СНІСТЬ (майно і т. ін., належне кому-небудь; належність із правом розпорядження), ВОЛОДІ́ННЯ, ПОМІ́СТЯ іст., ОБЛА́ДА заст. (перев. про землі); ПРИД... смотреть
рос. владение одна з форм власності на землю, будівлі, основні засоби, майно, гроші, цінні папери, природні ресурси. Це реальне, фактичне В. чи право володіти об'єктом власності, підкріплене документально. В. об'єктом дає право власникові використовувати його, передавати у розпорядження іншим особам, продавати, дарувати.... смотреть
імен. сер. родудія/процесвід слова: володiтите, що є чиєюсь власнiстювладение¤ приватне володiння -- частное владение
-я, с. 1) Дія і стан за знач. володіти. 2) Те, що є чиєю-небудь власністю (земля, майно тощо).
[wołodinńa]с.posiadłość, własność
【中】1) 有, 持有, 拥有, 占有2) (某人) 所有的土地, (房) 地产2) 领地
Загадзагадацьзагадвацьтрымацьутрымаць
-я, с. 1》 Дія і стан за знач. володіти.2》 Те, що є чиєю-небудь власністю (земля, майно тощо).
Володі́ння, -ння; -ді́ння, -ді́нь і -ді́ннів
1) (действие) владение, книжн. обладание 2) (то, чем владеют) владение
загадзагадацьзагадвацьтрымацьутрымаць
загад загадаць загадваць трымаць утрымаць
-я n panowanie, rządzenie, władanie
володі́ння іменник середнього роду
Eie
Eje
სამფლობელო
share ownership, shareholding, stock ownership, stockholding
possession without a licence
naked possession
possession of an explosive
ownership of property, property ownership
ownership of firearms, possession of firearms
land possession, possession of land
enjoyment of immunity
possession of stolen goods
possession of a stolen article
— знання мови (перш за все її рівнів, одиниць, категорій, їхньої синтагматики й парадигматики тощо), уміння її використовувати в різноманітних комунікативних ситуаціях; мовна компетенція.<br> Див.: <em>Мова;</em> <em>Код</em> <em>мови;</em> <em>Компетенція</em> <em>мовна.</em><br> Пор.: <em>Вміння</em> <em>мовленнєве.</em>... смотреть
— уміння мовця, учасника міжкультурної комунікації, у випадку використання нерідної мови користуватись усіма видами мовленнєвої діяльності, перш за все говорінням.<br> Див.: <em>Мова;</em> <em>Спілкування;</em> <em>Комунікація.</em><br> Пор.: <em>Володіння</em> <em>мовою</em> <em>пасивне.</em>... смотреть
— володіння учасником міжкультурної комунікації теоретичними знаннями щодо устрою всіх рівнів чужої мови, але відсутність практики живого спілкування з носіями цієї мови.<br> Див.: <em>Мова;</em> <em>Спілкування;</em> <em>Комунікація;</em> <em>Діяльність</em> <em>мовленнєва.</em><br> Пор.: <em>Володіння</em> <em>мовою</em> <em>активне.</em>... смотреть
drug possession, possession of drugs
unlimited eligibility
allodial tenure
bond holding
(колом прав) limited eligibility
ownership of a sawed-off shotgun
holding of patents