ВОРОГУ́ЮЧИЙ, а, е.Дієпр. акт. до ворогува́ти.Жив Іполит Мар'янович, неначе заєць, що потрапив на межу поміж двома ворогуючими таборами (Є. Доломан);З н... смотреть
-а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до ворогувати.
від дієслова: ворогувативраждующий
-а, -е.Дієприкм. акт. теп. ч. до ворогувати.
ворогу́ючий дієприкметник