ДЕБІЛ

subnormal person, subnormal

Смотреть больше слов в «Украинско-английском юридическом словаре»

ДЕБІТОР →← ДВОЮРІДНИЙ ПЛЕМІННИК

Смотреть что такое ДЕБІЛ в других словарях:

ДЕБІЛ

дебі́л іменник чоловічого роду, істота

ДЕБІЛ

імен. чол. роду, жив.бухг.дебил

ДЕБІЛ

-у, ч. Той, хто має уроджену психічну ваду, розумову відсталість у легкій формі; недоумкуватий.

ДЕБІЛ

дебі́л (від лат. debilis – немічний, кволий) той, хто страждає вродженою психічною неповноцінністю, розумовою відсталістю; недоумкуватий.

ДЕБІЛ

-у, ч. Той, хто має уроджену психічну ваду, розумову відсталість у легкій формі; недоумкуватий.

ДЕБІЛ

дебіл; ч. (лат., немічний, кволий) людина із вродженою психічною неповноцінністю, розумовою відсталістю; недоумок.

T: 107 M: 12 D: 3