ДЕБІ́Л, а, ч.1. мед. Людина, яка страждає на дебільність.Говорячи з чоловіком, вона звикла – вдало чи невдало – вживати медичних термінів, і в неї давн... смотреть
ІДІО́Т (розумово недорозвинена людина), КРЕТИ́Н, НЕДО́УМОК розм., ДЕБІ́Л рідше. — Мене з військової служби списали за ідіотство, і особлива комісія офі... смотреть
-у, ч. Той, хто має уроджену психічну ваду, розумову відсталість у легкій формі; недоумкуватий.
[dębił]ч.debil мед.
імен. чол. роду, жив.бухг.дебил
дебі́л (від лат. debilis – немічний, кволий) той, хто страждає вродженою психічною неповноцінністю, розумовою відсталістю; недоумкуватий.
розм.mentally deranged person; idiot, moron, nutcase
дебіл; ч. (лат., немічний, кволий) людина із вродженою психічною неповноцінністю, розумовою відсталістю; недоумок.
(мед.) див. недоумок
-у, ч. Той, хто має уроджену психічну ваду, розумову відсталість у легкій формі; недоумкуватий.
див. дурний
дебі́л іменник чоловічого роду, істота
Debil
Debil
дебіл, -а