Смотреть что такое ДИТИНА в других словарях:

ДИТИНА

-и ż dziecko

ДИТИНА

{диети́на} -ние, д. і м. -ні.

ДИТИНА

син. кіндер, пацик.

ДИТИНА

ბავშვი

ДИТИНА

людина від моменту народження до юнацького віку, організм якої інтенсивно росте.

ДИТИНА

дити́на іменник жіночого роду, істота

ДИТИНА

імен. жін. роду, тільки одн. жив.ребенок сущ. муж. рода, только ед.ч.; одуш.

ДИТИНА

(мн – діти) ім child (pl – children) • жорстоко поводиться з дитиною to abuse a child • утримання та виховання дітей maintenance and upbringing of ch

ДИТИНА

дітвак, чадо; (мала) мали, маленя, обр. опецьок, капшук, карапуз, дит. ляля; (до року) немовля, пискля, пискун, ф. голопуцьок; (моя) нащадок, плоть і к

ДИТИНА

детина (дитина)1. дзіця;2. юнак, дзяцюк;3. парабак, слуга;4. наглядчык

ДИТИНА

-и, ж. (мн. діти, -ей).1》 Маленька дівчинка або маленький хлопчик.|| перен. Про наївну, недосвідчену людину.2》 Син або дочка незалежно від їх вік

ДИТИНА

дити́на:◊ пригу́ляти дити́ну → "пригуляти"

ДИТИНА

-и, ж. (мн. діти, -ей). 1) Маленька дівчинка або маленький хлопчик. || перен. Про наївну, недосвідчену людину. 2) Син або дочка незалежно від їх віку.

ДИТИНА

бі́сові (вра́жі, су́чі і т. ін.) ді́ти, лайл. Уживається як лайливий або добродушно-лайливий вислів на чиюcь адресу. Позад себе він чує приглушений рег

ДИТИНА

(син або дочка для батьків) пестл. дитя, дитинча, (грудна) немовля, (більше) розм. маля, малюк.

ДИТИНА

= дитя 1) ребёнок; младенец 2) (по отношению к родителям) дитя; (в косвенных падежах - обычно) сын или дочь 3) (перен. - о наивном человеке) дитя, р

ДИТИНА ЗА ПОХОДЖЕННЯМ

(від певної особи) child of body

ДИТИНА РОЗЛУЧЕНИХ БАТЬКІВ

child from a split home, child of a broken home

T: 174 M: 16 D: 3