-я, ч., юр. 1) Той, хто видав кому-небудь довіреність. 2) Сторона договору доручення, фізична чи юридична особа, що довіряє виконання певних юридично ... смотреть
-я, ч. , юр. 1》 Той, хто видав кому-небудь довіреність.2》 Сторона договору доручення, фізична чи юридична особа, що довіряє виконання певних юридично... смотреть
імен. чол. роду, жив.юр.доверитель
ім grantor; principal • обов'язки довірителя obligations of the principal • ~ і довірений principal and agent
Вірник, вірутник, див. конфідент
довіри́тель іменник чоловічого роду, істота
(довірник) proxy giver; settlor; principal.
Principal
юр. доверитель
довіритель, -я