ДУАЛІЗМ (від лат. dualis - подвійний) - філософська позиція, що виходить із визнання подвійності (двоїстості, бінарності) субстанцій, або першоначал світу (духа і матерії); рівнів пізнання (напр. , трансцендентального та емпіричного), морально-етичних начал (добра і зла). Термін "Д." увів нім. філософ Вольф для позначення метафізичної протилежності духовного і матеріального. Ранньою формою онтологічного Д., що ґрунтується на визнанні двоїстого характеру субстанцій, є метафізичний Д. Платона, згідно з яким лише ідеям притаманне істинне існування. Від нього радикально відрізняється хибне, недосконале існування людства, яке можна порівняти з перебуванням людини в печері, де вона в змозі осягнути лише тіні об'єктів на її стінах. У філософській метафізиці Платона окреслено також дуалістичне співвідношення добра і зла, бо істинний світ ідей ототожнюється з добром, а недосконалий, хибний - із злом. Онтологічний Д. субстанцій виразно представлений у філософському вченні Декарта (протиставлення субстанції, яка мислить res cogitans, та субстанції тілесної res extensa). Одним із виявів революції у філософії, яку здійснив Кант, є перенесення ним Д. із метафізичного ґрунту на ґносеолоґічний. Для його філософії характерним є не дуалістичний поділ субстанцій, а Д. формального і матеріального, трансцендентального й емпіричного, аналітичного і синтезуючого елементів досвіду. Кроком до подолання цього Д. у філософії Канта є введення ним синтетичних апріорних суджень. У різних релігійних вченнях і концепціях Д. виявляється у протиставленні надприродного, трансцендентного, горішнього - долішньому, природному, що піддається чуттєвому, земному сприйняттю. Формою Д. є також абсолютне розмежування добра і зла (парсизм, неоконфуціанство, маніхейство, павлікіанство, богомільство та ін. ).... смотреть
-у, ч. 1) філос. Вчення, яке вважає, що в основі всесвіту лежать два начала (дві субстанції): духовне, ідеальне і тілесне, матеріальне, які заперечуют... смотреть
(від лат. dualis - подвійний) - 1. Д. гармонічний - подвійність основ гармонії, що полягає в єдності двох протилежних ладів мажору і мінору. 2. Д. інтервалів - акустична подвійність інтервалів, утворених різними видами альтерації (напр., до - фа-дієз, до - соль-бе-моль і т.д.).... смотреть
-у, ч. 1》 філос. Вчення, яке вважає, що в основі всесвіту лежать два начала (дві субстанції): духовне, ідеальне і тілесне, матеріальне, які заперечую... смотреть
дуалі́зм (від лат. dualis – двоїстий) 1. Вчення, яке виходить з визнання двох першоначал світу – ідеального й матеріального (духу і матерії). Протилежне – монізм. 2. Двоїстість, роздвоєність чогось.... смотреть
дуалізм; ч. (лат, двоїстий) 1. Вчення, яке виходить з визнання двох першоначал світу - ідеального й матеріального (духу і матерії). Протилежне - монізм. 2. Двоїстість, роздвоєність чогось.... смотреть
У філософії погляд, який допускає одночасне існування у Всесвіті 2 окремих і незалежних один від одного першопочатків, ск. матерії та духу, тіла і душі... смотреть
у філософії погляд, який допускає одночасне існування у Всесвіті 2 окремих і незалежних один від одного першопочатків, ск. матерії та духу, тіла і душі, добра і зла.... смотреть
[dualizm]ч.dualizm
філос.dualism
Dobbelthed, dualisme, dualitet
lat. dualismдуализм, двойственность
Двоїстість, роздвоєність
Дуалі́зм, -му, -мові
Dualisme, dualitet
дуалі́зм іменник чоловічого роду
Dualism
Дуализм, двойственность
филос. дуализм
физ. дуализм
дуалізм, -у
დუალიზმი
імен. чол. роду, тільки одн.філос.дуализм